(Ирландия), O`HAMSTERS (Киев, irish folk/punk), F.R.A.M. (Киев, folk metal)
17 березня, спеціально на честь Дня Святого Патріка, в Києві паралельно з іншими заходами «ірландського» напряму відбувся концерт гурту CRUACHAN, що кілька місяців тому вже чудово зарекомендував себе перед українськими слухачами на „Global East Rock Festival 2010“. Місцем проведення концерту було обрано нещодавно відкритий заклад «Drunken Molly», який надзвичайно вигравав своїм тематично ірландським інтер‘єром та меню (навіть старовинна карта Ірландії тут знайшлася), проте був захований так добре, що автор цих рядків після довгого пошуку мало взагалі не втратила надії потрапити на концерт. Безрезультатними видалися й спроби за допомогою мобільного телефону зв‘язатися з товаришами, що були вже всередині: паб розташований у підвалі, так що сигнал у ньому не те що б зовсім відсутній, але ду-у-уже примхливий. Врешті-решт у темних постатях, що стояли та палили біля куту якоїсь величезної будівлі, мені вдалося впізнати знайомих форумян, і – бінґо! – за мить я вже сиджу біля барної стійки невеличкого затишного пабу і, попиваючи сік, спостерігаю за розвитком подій.
Як водиться, коли настав заявлений час початку концерту, групи й не думали починати грати, натомість усі присутні мали можливість поспостерігати за саунд-чеком. Забігаючи наперед, скажу, що вже тут публіку очікувала перша несподіванка в особі нової концертної вокалістки CRUACHAN. На щастя, затримка цього разу за своєю тривалістю не перевищила норм допустимого, та й, зрештою, у невимушеній атмосфері дружнього спілкування час сплинув зовсім швидко, так що от уже й перший гурт вечора непомітно з‘явився на сцені “Drunken Molly”.
Місію першими розігрівати публіку перед виступом ірландців було доручено киянам F.R.A.M., що грають mittelalter rock, і впоралися вони з цим завданням приблизно на четвірку з мінусом. Важко сказати, з чим само це пов‘язано; коли приблизно рік тому мені довелося спостерігати цю банду на київському концерті локального рівня, вона залишила по собі набагато більш позитивні враження. З того часу склад колективу зазнав змін, на нашому дійстві в гурту був відсутній басист, роботу якого виконував ноутбук. Чи то далася взнаки ця відсутність стабільності в складі, чи сказався фактор першої групи, чи публіку відволік футбольний матч за участю київського "Динамо" – так чи інакше, хлопці цього разу не змогли видати такий драйв та зіграти з такою віддачею, як рік тому. Музичний матеріал прозвучав досить одноманітно та не викликав сильних емоцій в більшої частини залу. Хоча, звичайно, гурт не позбавлений певної ізюминки - це використання волинки, яку не дуже-то почуєш на метал-концертах в Україні. Нею F.R.A.M. у цей вечір і запам‘ятався найбільше.
Загальна картина в клубі значно пожвавилася після того, як на сцену вийшла ще одна київська команда – O’HAMSTERS на чолі з Антоном ”Uncle Hamster'ом” Скворцовим, який, до того ж, був і організатором усього дійства. Простий, позбавлений особливих вивертів, веселий ірландський панк-фолк зробив свою справу, змусивши слухачів пуститися в танок – адже до цього так і спонукали грайливі звуки флейти, що лилися зі сцени. Щоправда, автор не може не висловити свого скепсису з приводу вокально-текстової складової творчості цієї банди: про які почуття ірландських хлопців може йти мова в куплетах, виконаних хриплим голосом російською мовою і з інтонаціями, близькими до того ж таки російського блатного шансону, та ще й понад усяку міру насичених нецензурною лексикою? Не ризикну гадати, як самі ірландці сприйняли б таку музику й особливо подібну обробку своїх народних пісень, якби взналися їх переклад, - проте ця обставина нітрохи не завадила «хом‘якам» як слід розігріти свою місцеву київську публіку. У цілому, як на мене, відмінна музика для угару під пиво та футбол (як, власне, й було цього разу), але сприймати її серйозно навряд чи можна – та й, власне, не думаю, що це входить у концепцію групи.
Таким чином, напевне, не варто й казати, що до виступу «круасанів» аудиторія підійшла вже в досить піднесеному настрої – і все, що відбувалося на сцені потім, прогнозовано зробило його ще більш піднесеним.
Що стосується техніки виконання, шоу та подачі музикантів – все було на звичному високому рівні, за який у нас так поважають гурти з Західної Європи. Цікавіше виглядала ситуація з вокалісткою, адже прекрасна Ешлінґ Мерфі, що встигла покорити серця українських металхедів восени минулого року, брала участь у колективі тимчасово, а Карен Ґілліґен, голос якої можна почути в альбомних записах, є виключно сесійною вокалісткою. Незважаючи на це, CRUACHAN і цього разу не відмовилися від живого жіночого вокалу і запросили до себе співати чарівну блондинку Марію Антоненко з київської команди BLACKSMITH. Що ж, якщо за зовнішністю та сценічним образом Марія вписалася в групу досить-таки непогано, то дати однозначну оцінку її вокалу не так просто. На мою думку, Природа явно не обділила цю дівчину голосом, проте під час виступу відчувався деякий брак гармонії у сполученні вокалу Марії з музикою та чоловічим вокалом ірландців. Особливо це було помітно в спокійних речах на зразок “The Great Hunger” або “Ride On”, коли грім дісторшен-гітар затихав і давав можливість як слід розслухати спів Марії.
До речі, порівняно з попереднім виступом на “Global East”, «круасани» звучали цього разу дещо важче, і справа тут не тільки в акустиці приміщення пабу, але й у виконаному матеріалі: чимало речей прозвучало з нового альбому гурту “Blood on the Black Robe”, на якому група повертається до важкості дебютнику і вихід якого заплановано на 18 квітня. Було виконано, звичайно, також і всі основні хіти з попередніх альбомів ірландців, як-то “Maeves March”, “To Invoke the Horned God”, веселий переспів “Some Say the Devil is Dead” – ну й звичайно, куди ж без фірмового “Ride on”? Усе це перемежовувалося з теплим спілкуванням з публікою, у якому фронтмен команди Кейт Фей вживав не тільки англійську, але й продемонстрував знання російської матірної – хоча до рівня володіння нею Uncle Hamster’a Кейту, звичайно, ще далеко :) – і насамкінець ірландці подарували киянам цілих два виходи на біс, у перший з яких вони зіграли сувору, драматичну “Pagan” з однойменного альбому, а в другий ще раз прозвучала лірична “Ride on”.
Сетліст CRUACHAN: 1. Pagan Hate
2. Maeves March
3. To Invoke The Horned God
4. Ard Ri Na Heireann
5. Bloody Sunday
6. I Am Warrior
7. Blood On The Black Robe
8. The Great Hunger
9. Some Say The Devil Is Dead
10. Primeval Odium
11. Ride On
12. Brian Boru
13. Thy Kingdom Gone
14. Ossian’s Return
Encore 1: 15. Pagan
Encore 2: 16. Ride On
На цьому закінчилася музична частина вечора, але не розважальна: ті глядачі, хто не дуже поспішав додому та залишився в пабі, змогли взяти участь в афтерпаті за участю музикантів CRUACHAN, які без будь-якої зіркової пихи вийшли до залу і поспілкувалися та сфотографувалися з усіма бажаючими. Надзвичайно приємно було переконатися у такому ставленні музикантів до публіки. Ще одним позитивним моментом стала наявність на концерті мерчендайзу гуртів, що виступали, зокрема F.R.A.M. і CRUACHAN, а ще більш позитивним – наявність серед останнього жіночих футболок з гордим написом “Goddess of War”.
Ну, і як же можна підсумувати сказане? Не хочу вкотре писати стандартних слів про свято металу і т. ін. (хоча так воно й було). Скажу лише одне: в мене є підстави думати, що за таких справ київські металхеди тепер уже знатимуть дорогу до «Хмільної Моллі»! :)
Подяки: організаторам - за надані порталу Froster.org акредитації, гурту CRUACHAN – за чудовий виступ, Мамі Ірі та AR’у – за компанію, а читачам – за увагу та інтерес до матеріалів нашого порталу.
