NO EMOTIONS (Запорожье, death metal), GRIMFAITH (Киев, marginal metal), БРЕМ СТОКЕР, ЛИСТОПАД (Ивано-Франковск, hard'n'heavy), LADY JANE (Хмельницкий, alternative rock), MYSTERIUM MAGNUM (Ивано-Франковск, progressive/melodic death metal), K 402
На сцені тернопільського ЦДМІ ім. Довженка відбувся черговий традиційний для цього міста фест «Висадка».
Абревіатура ЦДМІ була і залишилося великою таємницею того вечора. І, зокрема, нерозкритою – бо була ще й інша велика таємниця, в особі групи Mysterium Magnum, яка розкрила себе, як на мене, досить добряче. Однак про це пізніше.
Отже, розташовувався вищезазначений зал у приміщенні однойменного кінотеатру і своїми розмірами, дизайном та зручностями, потрібно сказати, не вразив. Вразив хіба що похмурий туалет у підвалі, в якому майже нічого не можна було побачити, а загалом обстановка у ньому нагадувала “Silent Hill”. Що ж, вважатимемо, що це так було зроблено навмисне для створення таємничої атмосфери. А от що вразило у залі справді позитивно, так це звук, який був на належному рівні. Навіть один такий собі Саша, який перед тим як приступити до виконання своїх звукорежисерських обов’язків був дещо напідпитку, чудово з ними впорався.
Висаджувалися на тернопільську сцену цього разу досить різні, але виключно українські команди. Якщо, як у хімії, поділити їх на категорії «метали» і «неметали», маємо наступну картину: львівські поп-рокери К 402, рівненські панк-рокери Брем Стокер, з одного боку, і, з іншого, франківські хеві-металісти Листопад, столичні gothic-металісти GrimFaith, а також дві бригади «м’ясників» – вже згадані Mysterium Magnum знову ж таки з Івано-Франківська та запорожці No Emotions. Можна сперечатися про те, куди зараховувати хмельницьку команду Lady Jane, яку на афіші було заявлено як alternative metal, у чийому звучанні, проте, віяння альтернативи були відчутні набагато більше, ніж елементи металу. Так чи інакше, загалом це все обіцяло звучати цікаво і привернути увагу представників різних напрямів тернопільської неформальної сцени.
Тому публіка, яка в решті решт зібралася на цей чудово задуманий культурний захід, неприємно здивувала багатьох. Більшу частину ста тридцяти проданих квитків придбали поціновувачі важкої музики у віковому діапазоні десь від 12 до 16 років, переважно емовського вигляду. Склалося таке враження, що представники старшого покоління взагалі проігнорували цей концерт.
Не справила позитивного враження й охорона концерту. Деякі її представники почіпляли на себе символіку УПА та IRA, через що не викликали своїм виглядом особливої довіри, але всіх перевершив охоронець а-ля хлопчик-мізинчик, що стояв під сценою. Цей кадр дістав десь барабанну паличку, повернувся задом до залу і почав розмахувати нею, немов диригент перед оркестром, ледве не виколовши очі комусь з тих, кому «пощастило» стояти біля нього. На щастя, обійшлося без травм, проте організаторам за таку «безпеку» в залі незачот.
Організатором, до речі, був тернопільський рок-клуб, а ведучим концерту – дуже колоритний персонаж з «ірокезом» та в костюмі (хоча в деяких епізодах йому допомагав тернопільчанин Смертін) і в паузах між виступами груп дуже старався оживити та втягти в розмову публіку, що йому в більшості випадків і вдавалося, проте все одно віддача була не така, яку можна було очікувати від "Висадки".
Отже, тепер про виступи гуртів у хронологічному порядку.
Листопад – надзвичайно, а, може, й надмірно пафосний heavy/power metal. Манера співу вокаліста дуже нагадувала ранній Helloween, і взагалі нічого цікавого й оригінального вони не видали, за виключенням хіба що блюзової пісні «Жінка-вампір», яка, здається, найбільш сподобалася нечисленній на той момент юній аудиторії. Проте обом кореспонденткам сподобався їх гітарист, який попри поважний вік найактивніше вів себе на сцені та потім прослухав весь сейшен до кінця.
К 402 – колишні студенти-мешканці кімнати №402 якогось напевне що львівського гуртожитку відіграли досить непогану і важку, як для поп-року, – з двома дісторшн-гітарами – музичку, яку присутня молодь сприйняла з ентузіазмом. Тексти були відповідні стилю і стосувалися передусім кохання: «Рожеві фіранки», наприклад.
Mysterium Magnum – хоча їх death і не назвеш дуже melodic, виступили також на рівні і також були на диво добре сприйняті публікою, точніше, принаймні чоловічою її половиною, яка рубилася під їх музику по повній. Окрім власних пісень, ММ порадували слухачів ще й кавером на Slayer.
GrimFaith – ну, тут взагалі нема слів, є тільки емоції!!! Кияни, які цим виступом разом з No Emotions завершували свій міні-тур по Україні, звучали важче та цікавіше, ніж на їх поки що єдиному, але й без того дуже непоганому альбомі, зіграли ще й декілька нових речей, а також представили публіці свого нового драмера Eqiunox’a. Шкода, що їх виступ був таким коротким (7 пісень), бо справді «вставило» – і молодого покоління це також стосується. Мегазачот!
No Emotions, в яких також змінився ударник, зіграли класичне м’ясце: короткі ґроульні вокальні партії, важкий гітарний звук та швидкісні ритми з частими змінами. Начебто й непогано, але незручно для хебденґінґу, бо надто швидко. Проте для слему, в якому охоче прийняли участь хлопці, як виявилося, те що треба.
Брем Стокер – ці дуже колоритні панкери відіграли якісний веселий панк-рок, який сподобався усім. Приємно було побачити, що цей гурт тернопільська публіка знає та сприйняла з великим ентузіазмом.
Lady Jane встигли зіграти, якщо я правильно порахувала, всього 3 досить жорсткі пісні, які співала яскрава за зовнішністю, вогняно-руда, але не дуже яскрава за вокальними даними дівчина. Від аудиторії на той момент залишилися лише найстійкіші, і в цих найстійкіших ще й вистачило сил на прохання вокалістки влаштувати слем під останню композицію.
Цим «Висадка» і закінчилася. Підсумок: 5 балів (по старій системі) за якісний фест і 2 за провальне відвідування. Тернопіль, терміново виправляйтесь, інакше будемо кликати батьків до директора школи!
