АРКОНА(Россия), СВЯТОГОР (Харьков, unholy black/death metal), ЧУР (Херсон, folk metal)
Для мене було великим здивуванням, коли я, переглядаючи афіші концертів, побачив анонсований концерт Аркони у Хмельницькому і при тому ще й з дуже потужними support-командами: Чуром та Святогором. Відразу було прийняте рішення їхати на цей концерт.
Приїхали ми до Хмельницького з Вінниці о 13-00. Так як часу було вдосталь, до місця проведення концерту вирішили добиратись пішки, попередньо пообідавши в піццерії. Про місто багато не скажу, так як бачив аж дві вулиці якими добирались до клубу. Знайти адресу було не важко, а от з самим клубом трохи цікавіше. Діставшись до площі поблизу Свободи 1а перед нами постало декілька споруд: банк, ресторан, дитяче кафе СВ та якесь будівництво. Ми тричі обійшли навколо Свободи 1а, але клубу «СВ», де мав проходити концерт такі не знайшли. Тоді я подзвонив Юрі Nagifar’у– гітаристу Чура, і той мені сказав, що спочатку там мав бути захід для дітей, а потім вже концерт. Почали виникати реальні підозри на дитяче кафе. Які тільки картинки виникали в хворобливій уяві двох інтервентів. До речі про площу. На ній розміщується чималий дитячий майданчик. І чомусь в мене виникло відчуття, що головний архітектор фанат творчості Ієронімуса Босха. Але повернемось до теми: тільки розпитавши в металістів, ми дізнались, що насправді нам потрібно такі зайти всередину будівництва... Перша думка: «О це так організатори й зекономили на оренді, тру андеграунд-фест», але зайшовши всередину стало зрозуміло, що вони навпаки розмажорились на дуже солідний клуб, за що їм великий респект. Почали чекати появи дяді Вані з супроводом, тут же відразу розвідка донесла, що Фро був помічений з симпатичною дівчиною в центрі міста в ресторані, де він розпивав розігріваючі напої. По прибуттю Фростера та ЛеКот, ми отримали акредитацію і направились безпосередньо до зали, де мав проходити концерт. Досить немале приміщення, яке можна поділити на три частини: площадка під сценою для відриву, столики з діванчиками, і в самому кінці бар. На додаток до всього цього було два акваріума під стінками та індикаторне табло, на якому періодично з’являлось привітання Фростеру від хлопця з Калинівки та анекдоти.
Концерт почався з затримкою в 50 хвилин. Першими на сцені з’явились ЧУР. Це був третій живий виступ гурту і другий – в такому складі. До цього це був студійний проект, що має за плечима дебютний альбом «Брате Вітре» та спліт з російським гуртом Опричь. Гурт складається з трьох чоловік – це Женя «Чур» Кучеров – гітара та вокал, Вікторія Кумановська – вокал та Юрій «Nagifar» Павлішин – бас. Відповідно виходячи з даного складу гурт грає під мінус та це не заважає їм доносити свої творчість до слухачів. Розпочався концерт з щирого та веселого привітання публіки Вікою, відразу ж пронизуєшся їхньою атмосферою. Створити її також допомагають народні вбрання виконавців. Одним словом – все по-стилю. Відкриває свій сет ЧУР Марою. Є певні проблеми зі звуком, але загального враження вони зовсім не псують. Басист окрім свої партій вміло описує коло своїм волоссям мотиляючи головою, відчувається, що публіці це подобається. Тим часом зала все більше і більше наповнюється шанувальниками фолк та паган музики. Наступною лунає «Заговір». Публіка активно підтримує виступаючих. Вже на третій пісні – «Мати» починається слем. Під час її виконання Женя грає на сопілці та на дримбі. Періодично виникають проблеми зі звуком, що звісно трохи засмучує. Настає час кавера – виконується пісня гурту Темнозорь – «Діб-дуб-сноп» українською мовою. Партії скріма бере на себе Nagifar. Під «Іду на Ви» та «Час» народ активно слемиться, танцює та водить хороводи. Закриваючою є єдина пісня з першого альбому – Сура.
На зміну їм виходять хлопці з Харкова – Святогор. Серйозні кремезні дядьки з короткими зачісками (а вокаліст і взагалі лисий) та корпспейнтом відразу показують, що ніяких компромісів та «сюсюкань» не буде. І дійсно: перша пісня – «Гімн Війни» і ти розумієш, що це тотальне винищення і знищення всього. Ураганний блек/дез в найкращих традиціях жанру, бензопильні гітари та бластбіт роблять свою справу. І все це без втрат для самого матеріалу. Дуже мені сподобався скрім – було зрозуміло про що ж саме співає вокаліст. Пісня змінює пісню, щільний та швидкісний блек змінюється заводними мотивами, проскакують й епічні моменти. Кожна пісня має свою характерну рису, не має відчуття того, що група пилить теж саме вже протягом 40 хвилин. Під час виконання одної з пісень ну просто дуже сподобався соляк. Дуже грамотно підібраний трек-ліст – є час і послемитись і перепочити. Вокаліст об’являє останню пісню їх сету та знімає з себе гітару, щоб теж повідриватись з народом, але до буквального слему не доходить – він просто відривається на сцені. Слід також відмітити, що найбільш активувались під час виступу Святогора націонал-соціалісти, але при цьому вели себе досить толерантно.
Настає час Аркони. Коротке доналаштування звуку і ось вони починають. Лунає інтро, яке змінюється «Зарницей Нашей Свободы». Народу просто зриває дах. Маша як завжди просто неймовірно носиться по сцені ще й при цьому дуже класно співає. Наступною лунає «По сырой земле», є певні проблеми зі звуком, але то все фігня, так як тебе розриває з самої середини. Войовнича і одночасно лірична «От сердца к небу» змінюється кавером на народну пісню «Купала и Кострома». «Туман яром» відзначається хоровими співами. Як це не поспівати українською мовою разом з Арконою? Далі гості з Москви радують нас піснею з майбутнього альбому. В цілому можна сказати, що пісня повністю витримана в їх стилі. І знову пісня з останнього альбому – «Покровы небесного Старца», навіть не знаю, що написати – просто супер. Продовжується виступ неймовірним барабанним соло. Давно я не був на концертах з такою позитивною атмосферою – всі учасники концерту, не дивлячись на то металісти вони, панки чи ультра-праві скінхеди, відриваються в одному пориві слемлячись та танцюючи. Під час «Марени» народ під сценою утворюю подвійний хоровод на всю залу. Маша без втоми стрибає по сцені співаючи заводні слов’янські мотиви. Зі сцени лунають «Катится коло», «Масленица», «Русь». На останок виконується «Ой, то не вечер», яку Маша співає разом з залом. По завершенню виступу всі охочі змогли без проблем підписати собі диски та плакати, а ми ще й взяти інтерв’ю.
В підсумку можна сказати, що концерт видався на славу: чудові гурти, чудова зала, нормальний звук, адекватна публіка та охорона. Єдине, що можу поганого відмітити – це низька явка: по квиточкам близько 150 чоловік та 200 в залі в цілому. Дякую організаторам за це свято, сподіваюсь, що в майбутньому такі концерти будуть продовжуватись і збирати вони будуть повні зали.
