CLAN, FADED LINE (Киев, melodic death metal/thrashcore), 60 HERTZ (Винница, alternative/ cybercore), СЕРЦЕВИЙ НАПАД (Черновцы, punk), БЕЗОДНЯ (Хмельницкий, alternative), Е-42, MINERVA (Днепродзержинск, nu metal), МЕГАМАСС, +/- (Киев, mathcore/experimental), SECOND BLADE OF SHINOBI (Кременчуг, metalcore/modern metal), МЕРВА, NIAGARA (Львов, alternative), КАРНА, BAZOOKA BAND (Львов, nu metal), RASTA(Беларусь)
Інформація у Iнтернеті про проведення фестивалю Мега-Руйнація у Львові з’явилась заздалегідь. Приємно здивувала і наявність реклами на телебаченні. Анонс визвав відразу зацікавленість, так як представляв собою досить цікавий набір команд альтернативної сцени. Тому й недивно, що з Вінниці було чимало охочих відвідати це дійство. Отже, разом з вінницькою групою 60 Hertz, що була учасником концерту, та інтервентами бажаючими відвідати міроприємство зібралось близько 25 чоловік.
Зустрів нас Львів вранці дощиком, це придало місту ще більшу атмосферність. Діставшись до парку культури ім. Богдана Хмельницького переді мною постав парк, що так і залишився в радянській епосі: атракціони (взагалі викликали дикий захват), якийсь пам’ятничок, алеї та сам концертний майданчик «Романтик» (в ньому дійсно було щось романтичне). І на довершення осіння погода... Все це відразу склало певний настрій...
Сам фестиваль відвідало близько 700 чоловік, що нині є немало для такого типу концертів. В більшій мірі публіка була досить адекватна: підтримувала гурти, відривалась, реагувала на пропозиції музикантів щодо якихось колективних дій. Сподобався сьорфінг і не байдужість людей та «плавунів». Були й, правда, не зовсім адекватні люди, але куди ж без них. Що стосується звуку, то він не піддавався ніякому поясненню. Зал представляє собою квадратне приміщення з великою кількістю вікон, визвучити таке приміщення досить важко і якщо в одному місці звук більш менш нічого, то в іншому він може бути просто найгіршого рівня. Помітно звук погіршувався і при зменшенні аудиторії. Світло було середнього рівня.
Настрій настроєм, а їсти хочеться, тому я взяв на себе почесну місію відвести частину інтервентів попоїсти перед концертом. Але так взявся, що ми ледь встигли назад на сам концерт, а ще й на виступ нашої групи 60 Hertz (яка вже трохи нервувала очікуючи свого басиста). Як на мене, то виступили вони вдало. Звук під час їх сету був більш менш на рівні, програма та шоу народові сподобалась і публіка прийняла групу на ура).
Між іншим груп було заявлено немало – аж цілих 15, тому описати всіх я нажаль не в силах – зупинюсь на тих, що найбільше запам’ятались. Групи, які не пригадав, не ображайтесь ;)
До речі було б краще, якби гуртів було менше або сам фестиваль проходив два дні – так би сприймати учасників стало б набагато легше та приємніше.
Отже, Серцевий напад – такий собі добрий поп-панк, не замислуватий, але цікавий. Запам’яталась пісня Субкультура – приспів в ній вдалий. Зіграли енергійно та на рівні.
Далі команда, яка стала для мене найбільшим відкриттям та, за виключенням Расти, найбільше сподобалась – «+/-». Хлопці відразу показали свій рівень і скажу вам він не низький. Якщо спробувати охарактеризувати групу, то грає вона mathcore, metal, experemental. Їх треки агресивні та технічні, особисто мені неможливо було під них всидіти і я мошив та сьорфив. Мабуть це дійсно була перша група, яка взірвала натовп та задала темп для всього концерту. Без сумніву 5/5.
Не підкачали й хлопці з Second Blade of Shinobi. Дали жару по самі помідори. В принципі, й казати багато немає про що – було круто. Класно відіграли Bazooka Band – їх звук якісно розходився з більшою частиною виступаючих і саме це реально заділо.
Що стосується хедлайнерів:
Мерва. Нарешті відчувалось щось по-справжньому етнічне – суміш сучасного ню-металу, реп-кору та етно-мотивів. Виглядали досить непогано: якщо не помиляюсь, вони були єдиними виконавцями хто був у вишиванках. Ніагара запам’яталась гарним жіночим вокалом, але особливо не зачепила. Мабуть давала знати вже про себе втома. Карна була проспана... Та настав час Rasta. Всі сили були зібрані в кулак і я навіть відправився під сцену. Налаштовувались білоруси довгенько, але сильного ефекту то не дало, хоча звук був більш-менш нормальним – давалась в знаки площа залу. Rasta не молодий гурт і один з небагатьох пострадянських гуртів, що їздив туром по Європі. І саме ця група була моїм головним аргументом поїздки на концерт – до цього я їх вже бачив тричі. І в четвертий раз я знову отримав дозу неймовірного кайфу від їх виступу. Це жорсткий сучасний метал з синтетичними клавішами. Відчувається рівень гурту – костюми, шоу, робота з публікою, вдало підібраний сет. Безперечно найкращий виступ на концерті.
А далі збір, завантаження по таксі, вокзал, потяг, Вінниця…
