Ну на концерт я есессно опоздала, хотя и ехала быстро на такси. Приехав на дестенейшн я решила что разумно будет прикупить бесценные мои и любимые "Три топорика" сразу же, дабы потом не бежать в истерике в магазин. И каково же было мое разочарование , когда на мое внятное:"777 пожалуйста!" на меня уставились два блюдца и изрекли в ответ: "А шо це таке?" Пришлось купить какой-то кислячок, который в последствии оказалсо весьма и весьма зачетным и который мы с ув.тов Никитосом (Превед, соседушка ), ув.тов Шурой (оба тела Black Stone/Arise), а также небезызвестным дядюшкой Фро удачно распили....
Шота я отвлеклась от темы. Хм, а, вот, заходим мы, значит, в зал, где валит уже последние пестни РЕАКТОР. Что могу сказать по этому поводу? Ничего нового. Драм-машина, все как обычно. Ни в лучшую, ни в худшую сторону перемен нету. Зорин монументально-мрачно выдавал свое "дждждж" не делая лишних телодвижений
Далее были калиновская группа UP/DOWN, привезшая с собой, как я поняла, весь калиновский андеграунд который был в полнейшем угаре, пыталсо даже слемитцо и всячески рубиться. Ну средне, средне, хотя Калиновка под своих угорала по полной. Слишком много пафоса как по мне, хотя тексты на украинском языке порадовали. В группе всего один волосатый гитареро, остальные лысобритые. Впрочем група металкоровая, вроди как, волосатость не есть необходимым условием Ах да, очень порадовал гитареро всю программу стощяй ПЕРЕД мониторами.
Далее следовал могилевский ТРОМБ, который Фростер едва успел обьявить, с трудом оторвавшись от распития коньяка все с тем же Никитосом и, собственно, мной. Может и где-то там в гараже они играли и толково, но группа без живого драма для меня это уже не группа, и тем более, если барабаны прописаны в ТАКОМ качестве. И попадание баса и записанных драмов в один там громадная редкость. Послушав две песни удалились. Заявленного треша что-то не заметила.
Черкассы. Драммер Стасик что-то слишком долго не может найти общий язык с терорайзеровским аппаратом. Вокалер Саша заметно нервничает за сценой. Наконецто Стасик наверное прошептал какое-то волшебное слово и они начали играть. В принципе неплохо, по сравнению с предыдущими двумя группами, но как-то скучновато. Снова бухаем и снова отсутствие того же обещанного треша.
Еле успеваем вернуться в зал до выступления голландцев. Когда дядя (Фро разумеется) влетает на сцену и начинает нести какую-то там околесицу про города и альбомы ребята уже на сцене и настраиваются. Трушные патлатые иностранцы, жгущие по полной все как один в черных футболках с золотой надписью LOVE порадовали и можна сказать понравились. Суть текста была слабо уловима под воздействием n-го количества алкоголя. Наслушавшись вдосталь христиаского металкора удалилась испивать купленое мне винишко, которого в последствии оказалось аццски мало. Первая группа, которая отыграла то, что было заявлено в афише. Отличное качество исполнения и умение вести себя на сцене и еще зачотные обтягивающие джинсики не слишком худенького вокалера. Группе DOCILE риспект и уважуха.
Возвращаюсь когда поляки уже на сцене. Пристраиваюсь, чтоб сделать несколько фоток и случайно завязываю диалог с мальчиком Васей из города Тульчина, который мне восторженно начинает рассказывать как давно он не был на тероре и как он рад здесь находиться. Приняв меня почемуто за корреспондента журнала Терорайзер, начинает мне рассказывать как он его уважает и выписывает с первого номера В милой беседе и орании друг другу на уши мы коротаем время пока настраиваются поляки. А настраиваются они почему-то очень долго. Но в последствии звук вышел мощным и очень даже качественным. Разрисованные лица, сценические костюмы и зачетная стойка с черепом создают нужным антураж. Публига угорает, я бегаю фоткаю. Ну по крайней мере пытаюсь сообразить что-то вроде фотографий. Интро, 4 песни, снова интро. И тут случается то, чего никто не ждал : на 5 композиции лопается пластик на бас-бочке. Неожиданно для всех концерт окончен, поляки уходят со сцены. Народ как-то неестественно быстро рассасывается. Поляки удовлетворили качественной блекухой и атмосферой.
Немного поболтав с Дудкиным (из террорайзер продс.) я вывожу ув. тов. АнгилДаста (бас, Deneil) и ув.тов Ириника (драмс, Deneil) из ДК. Мы в полном смятении отправляемсо в магазин где покупаем некий провиант и еще пакет винища. Афтерпати под Зарей в принципе порадовало, если б не так холодно. Все выпито. По домам.
Итак, итоги: 250 тел, 6 групп, порваный пластик (который по слухам, впринципе можна было и заменить, но видать не слишком-то было нужно),
внушительное количество выпитого и принципе удовлетворение концертом.
Всяческие респекты и уважухи:
1. Терорайзер продакшн за сие действо впринципе,
2. Фростиру за ведение концерта,
4. Ув.тов. Ленину за Девелиш Импрешенз в Виннице,
3. Все группам за музло.
Girl Next Door
Давно вже не було Терорайзерів. Ще з весни. І от нарешті довгоочікуваний концерт. Заявлені просто супер команди як для локального феста. Але вже спочатку починаються лажі – майже повністю злітає заявлений перший склад гуртів, а за ним і другий. І залишаються тільки Docile та Devilish Impressions в заявці. До них приєднуються Reactor, Up/Down, Tromb, Hard Way.
Концерт відкривають Reactor – неочікуваний початок. До середини їх сету публіка тільки заходить в зал. В принципі цей крок зрозумілий – їм найлегше відлаштуватись, іншого варіанту я не бачу. Грають якісно, але драйву в залі нуль. Ну самий початок – всі ще приморожені.
Шкода, що Реактор грав перший настає саме тоді, коли наступними виходять гості з Калинівки – Up/Down. ІМХО саме вони Мали починати цей концерт. Зі сцени лунає потужне інтро і такі хочеться почути в продовження добротний валівний метал-кор, а натомість якийсь не зовсім зрозумілий ню-метал. Мені він чомусь більше нагадує OI та RAC, Під сценою ж збирається досить суттєвий калинівський фан-клуб, що сильно підтримує рідну банду. Вже на другій пісні моє враження про OI тільки зростає – тематика лірики проукраїнська – це чи не єдиний позитив з їхнього виступу. Подобається на них звук, світло та гра барабанщика. Слід ще розповісти і про шоу. Воно в хлопців було присутнє зі 100% на 110%, але парадокс в тому, що особисто мене вони напрягало і виглядало через межу неприроднім. Проте, як для нової групи досить непогано, але працювати ще слід і працювати над собою, та й з матеріалом потрібно попрацювати.
Концерт продовжують хлопці з Тромба. Приймають групу тепло, починає виникати місцями слем. Тромб нарізають добротний Thrash/Death, але вже після третьої пісні стає нуднувато, програма якась дуже однотипна. Та хлопці віддаються на всі 100. Після них залишаються приємні спогади.
Далі на сцену виходять гості з Черкас – Hard Way. Заявлені вони як Heavy/Thrash, проте мені здалось, що був це саме класичний Death. Матеріал в них потужний та сприймаються вони набагато краще. В них вийшов дебютний альбом – було б цікаво послухати їх студійний запис. Але та ж проблема – до середини їх сету стає нудно. Але тільки я помітив, що стало нудно – гурт видає цікаві ходи та заставляє прокинутись. В цілому приємно було послухати гурт, давно такого напрямку не слухав. Дивно, але в пам’яті постає львівська Догма та бере ностальгія… дивно…
І от на сцені Docile – голландські хлопці, що грають мелодичний дез і через нього відображають свої моральні та релігійні цінності. Відразу відчувається рівень та фірма – це відчутно і в поведінці на сцені, і в спілкуванні з публікою, ну і зрозуміло в самій грі. Зі сцени лунає потужний швидкісний MDM, ніяких ліричних відступів притаманних як шведській, так і фінській школам. Навіть важко собі уявити, що при цьому їх вокаліст співає християнські тексти. Сподобалось дуже сильно. Вони були справжньою перлиною фестивалю.
По завершенню сету християн на сцену виходять хлопці з пентаграмами. Хлопці розігрівали Мардуків та ще ж до того всього є поляками, а в них(поляків) блек-сцена добротно розвинута, що ж має бути щось цікаве. При всій моїй не любові до пінгвінів(не сприймайте особисто) очікую їх виступу з великим інтересом. Починається все стандартно – дядьки з нанесеним корпспейнтом, в трушних футболках стоять до залу сідницями, сцена заповнюється димом під симфонічне холодне інтро. І далі симфо-блек по всім канонам жанру, правда клавіші майже взагалі не чути. Я трохи був розчарований, тому що очікував авангардного блеку, а отримав симфонічний. Але можливо я просто не встиг його почути – відбулась велика прикрість на 5-ій пісні барабанщик порвав пластик на бас-бочці і концерт був припинений. Музиканти дуже вибачались. Мені було дійсно їх шкода… Не дуже так класний початок туру в них вийшов.
От такий вийшов Терорайзер після тривалого мовчання. Сподіваюсь наступного разу все буде ще краще...
Bort
